Психологічні особливості аутичних дітей
Психологічні особливості аутичних дітей
Аутизм – хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням зв`язків з реальністю, виявляється в зосередженості на власних переживаннях, створенні свого світу марення.
Основними клінічними ознаками аутизму є:
- Труднощі комунікації
- Побічні реакції на сенсорні подразники
- Порушення розвитку мови
- Стереотипність поведінки
- Соціальна взаємодія
Люди, що страждають на класичну форму такого захворювання, відчувають труднощі в спілкуванні, цілком позбавлені інстинкту соціуму (тяги до товариства).
Симптоми аутизму можна знайти вже в перші місяці життя дитини. В аутичних дітей порушується «комплекс пожвавлення», характерний для нормальної дитини. Така дитина слабо реагує на світло, звук брязкальця. Набагато пізніше своїх однолітків вона починає впізнавати матір. Але, навіть впізнавши її, вона не тягнеться до неї, не посміхається ,не реагує на її зникнення. Для неї характерним є відсутній, нерухомий погляд крізь людину. Вона не відгукується на своє ім`я.
Рання дефектологічна діагностика дає змогу спланувати відповідну індивідуальну навчально-виховну корекційну програму; розвиток перцептивних , лінгвістичних, моторних, соціальних знань, умінь, навичок, а також корекцію соціально-несприятливих форм поведінки кожної дитини зокрема. Всі методики та етапи корекції аутизму максимально ефективні, коли вони індивідуально пристосовані, проводяться безперервно, довготривало й систематично.
Необхідні особливі принципи навчання аутичної дитини, що враховують її загальні та індивідуальні особливості. Корекційна робота направлена, головним чином, на розвиток емоційного контакту і взаємодію дитини з дорослими і з середовищем, афективний розвиток, формування внутрішніх адаптивних механізмів поведінки, а це, у свою чергу, підвищує загальне соціальне пристосування аутичної дитини, що є головним і дуже важливим в роботі дефектологів, логопедів, психологів та інших фахівців навчальних закладів, що стикаються з такими дітьми, а також їх батьків.
Діти з аутизмом потребують лікування, психолого-педагогічної корекції порушень. І, насамперед, правильної виховної роботи в сім`ї.
Корекційну роботу Нікольська О.С. пропонує в основних напрямах:
- Розвиток відчуттів і сприйняття, зорово-моторної координації.
- Розвиток навичок самообслуговування.
- Розвиток мови і комунікативних схильностей.
Робота з аутичними дітьми вимагає великого терпіння від батьків та педагогів. Наприклад, для того, щоб навчити дитину застібати ґудзики може бути затрачено багато часу (не днів, а місяців). Причому немає ніякої гарантії в тім, що отримані навички на якомусь етапі розвитку дитини не будуть загублені (це може бути пов`язано як з відсутністю мотивації, так і з складністю витягання інформації з довготривалої пам`яті).
Взаємодію з аутичною дитиною необхідно будувати залежно від діагнозу і реальних можливостей самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно, серед яких один з них може виявитися пріоритетним.
Корекційна робота по подоланню аутизму у дітей раннього віку
Корекційна робота направлена, головним чином, на розвиток емоційного контакту і взаємодію з дорослим і з середовищем, афективний розвиток, формування внутрішніх адаптивних механізмів поведінки, а це, у свою чергу, підвищує загальне соціальне пристосування аутичної дитини, що є головним і дуже важливим в роботі логопедів, дефектологів, психологів та інших фахівців навчальних закладів, що стикаються з такими дітьми, а також їх батьків.
Для того щоб зрозуміти з чого почати корекційну роботу, необхідно відзначити ведучий напрям: розвиток мови; навички соціальної взаємодії; уяви. У свою чергу вибір напряму залежатиме від потреб конкретної дитини.
В одному випадку необхідно, в першу чергу, навчити її навичкам самообслуговування, в іншому – знизити рівень тривожності, провести роботу з зняття страхів, налагодження первинного контакту, створення позитивного емоційного клімату і комфортної психологічної атмосфери для занять. На перших етапах для педагога часто важливіше сформувати у дитини бажання вчитися, ніж домогтися засвоєння навчального матеріалу.
Аутичні діти бачать сенс якої-небудь діяльності тільки тоді, коли вона чітко заздалегідь запрограмована: діти повинні знати що робити в першу чергу, яку послідовність дій робити, як закінчити. Дитина завжди повинна знати, навіщо вона буде виконувати ту чи іншу дію.
З цією метою в приміщенні, де знаходиться аутична дитина, можна розмістити так звані оперативні карти, на яких у вигляді символів позначена чітка послідовність подій. Так, схему, що відбиває потрібну послідовність дій дитини при підготовці до прогулянки, можна намалювати на шафі.
Аутичні діти з задоволенням складають мозаїки, пазли і головоломки. Вони доступні і зрозумілі їм. Працюючи за схемою, діти бачать кінцевий результат, якого треба досягти.
Діти з порушеннями в спілкуванні люблять займатися колекціюванням, тому їх можна і потрібно залучати до роботи із сортування предметів. Вони можуть стати неоціненними помічниками для педагога у тих випадках, коли потрібно, наприклад, розкласти олівці за кольором, кубики за розмірами, шаблони за формою.
Аутична дитина погано усвідомлює своє тіло. У неї може бути порушена просторова орієнтація.Тому корисно розмістити в груповій кімнаті, в кабінеті дефектолога дзеркало на рівні очей дитини. Час від часу педагог може привертати увагу дитини до її відображення. Цей прийом дає позитивні результати.
Краще усвідомити своє тіло аутичній дитині допоможе наступна вправа: поклавши дитину на великий аркуш паперу, дефектолог обводить контур її тіла, а потім разом з дитиною, називаючи вголос частини тіла і предмети одягу, зафарбовують цей контур.
Для розвитку тактильного, зорово-тактильного, кінестетичного сприйняття можна використовувати різні ігри («Вгадай предмет», «Чарівний мішечок»), корисно запропонувати дітям складати головоломки на дотик, із заплющеними очима.
На перших етапах роботи з аутичними дітьми рекомендується пропонувати їм ігри з чіткою послідовністю дій і чіткими правилами, а не сюжетно-рольові, де необхідне діалогове мовлення. Для закріплення навичок кожну гру потрібно програвати не один десяток разів, тоді вона може стати свого роду ритуалом, що так люблять діти даної категорії. Під час гри дорослий повинен постійно проговорювати свої дії та дії дитини, чітко позначаючи словами усе, що відбувається з ними. При цьому педагога не повинно бентежити те, що дитина не виявляє ні найменшого інтересу до слів. Не треба впадати у відчай: багаторазове повторення однієї і тієї ж гри, тих самих слів принесе свої плоди – дитина зможе включитися в загальну діяльність.
Варто приділити увагу організації занять і робочого місця дитини. Навчальний матеріал потрібно класти зліва від дитини, виконане завдання – праворуч. Прибирати та перекладати його на праву сторону дитина повинна самостійно. Спочатку дитина спостерігає за педагогом при виконанні завдання. По закінченні кожного елемента роботи розкладає дидактичний матеріал по коробках, чи пакетах.
Для того, щоб допомогти дитині орієнтуватися на робочому місці, бажано зробити розмітку на столі: намалювати контури зошита, чи аркуша, лінійки, ручки. Тоді їй легше буде звикнути до свого столу й осмислити, що від неї вимагають.
Іноді аутичній дитині необхідна фізична допомога в організації дії: дорослий у буквальному значенні «працює» руками дитини, пише чи малює разом з нею, тримаючи один олівець.
Не можна забувати, що тілесний контакт, а також вправи на розслаблення сприятимуть зниженню рівня тривожності дитини. Можна використовувати з цією метою пальчикові ігри.
Аутичним дітям важко засвоювати будь-який новий вид діяльності, але вони завжди намагаються виконати все добре, тому на перших етапах роботи треба підбирати такі завдання, з якими вони обов`язково справляться. Допомога педагога та похвала допоможуть закріпити успіх і підвищити впевненість дитини. Навіть, якщо реакція на слова педагога не виявляється ззовні, доброзичливий тон і слова підтримки створять позитивну емоційну атмосферу, що згодом допоможе зробити взаємодію з дитиною більш ефективною.
Аутичним дітям властиве психічне перевантаження, вони швидко виснажуються фізично, тому для них необхідний індивідуальний ритм роботи, більш часте переключення з одного виду діяльності на інший.
Дітям з аутизмом властиві безцільні монотонні рухи, розгойдування. Відвернути їх від стереотипного ритму можна, використовуючи емоційно насичені ритмічні ігри і танцювальні рухи.
Регулярні заняття сприятимуть зменшенню рухових розладів.
Якщо дитина не приймає інструкцій і правил, що ви їй пропонуєте, ні в якому разі не нав`язуйте їх насильно. Краще придивіться до того, що і як хоче робити вона сама, підігравайте їй, займіться тим, що їй цікаво. Це допоможе налагодити з дитиною контакт.
З аутичними дітьми необхідно займатися фізичними вправами, тому що подібні заняття допомагають їм краще відчувати своє тіло, сприяють поліпшенню координації рухів.
Малювання фарбами (пензликами, штампами й особливо пальцями) допомагає дитині зняти зайву м`язову напругу. З цією метою корисна також робота з піском, глиною, пшоном, водою.
Корекційна робота з аутичною дитиною, як правило, вимагає великих емоційних витрат і носить довгостроковий характер.
Головна задача корекційної роботи – не вилікувати дітей (оскільки це неможливо), а допомогти їм адаптуватися в суспільстві.
Перед початком корекційної роботи потрібно обов`язково дотримуватись загальних рекомендацій:
-аутичним дітям демонструвати безпідставність їхніх страхів;
-розвивати вміння співпереживати іншій людині, розпізнавати її емоційний стан і адекватно висловлювати свої почуття;
-важливо переключати дітей на продуктивні види діяльності, відходити від стереотипних аутостимуляторних дій, поступово вводячи елементи новизни;
-розвивати пластику рухів.
Для цього необхідно використовувати ігри, етюди, бесіди, заняття для подолання стереотипності мислення, розвитку уяви, звільнення від агресії та страху, що її породжує; створення позитивної мотивації і зацікавленості дітей у заняттях, атмосфери захищеності та взаємної довіри; вироблення навичок адекватно виражати свій емоційний стан.
Постійна робота фахівців з аутичною дитиною і, бажано, з її сім`єю є заставою успішної і позитивної динаміки розвитку такої дитини. При однаковому тягарі ранніх передумов доля дитини з аутизмом може скластися абсолютно по-різному. Якщо багато років підряд з нею будуть займатися фахівці різного профілю, якщо її батьки будуть усвідомлювати те, що, нічого не роблячи, неможливо сподіватися на позитивні зміни, і що «сама собою» вона не стане іншою, то це один варіант. Якщо ж всього вище переліченого немає – зовсім інший.
