ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ ПРИ АУТИСТИЧНИХ РОЗЛАДАХ
При організації ЛФК з дітьми широко використовується ігровий метод. В ігрової діяльності створюються сприятливі умови для розвитку уваги, сприйняття, пам'яті, орієнтування в просторі, уточнення і розширення наявних понять. У рухливій грі взаємодіють два компоненти: зорово-слухове сприйняття і моторне виконання. Правила гри обумовлюють необхідну просторову орієнтацію дітей. В той же час несподівана зміна ігрової ситуації порушує план дій і вимагає від дитини перемикання, що необхідно для правильного орієнтування в подальшій грі. Рухливі ігри формують у дитини вміння знаходити найбільш вдалий спосіб дії з урахуванням ігровий обстановки і необхідності досягти поставленої мети. Від нього вимагається проявити спритність, витримку, терпіння, винахідливість. Граючи, діти мимоволі враховують розташування предмета або людини, його близькість або віддаленість, завдяки чому розвивається окомір і просторово-зорово-слухова орієнтація. Заняття ЛФК з дітьми – творчий процес.
Нерідко в процесі занять необхідно міняти намічений план, дозування окремих вправ. Ось чому неприпустимо механічне застосування стандартних комплексів, можна тільки рекомендувати принципову схему побудови заняття і приблизні комплекси фізичних вправ. Діти повинні займатися лікувальною гімнастикою не по примусу, а з бажанням і з інтересом.
При побудові занять лікувальною фізкультурою можуть бути використані три методи, що застосовуються в практичній роботі: ігровий, гімнастичний та спортивний.
У лікувальній фізкультурі розрізняють тренування загальну і тренування спеціальну. Загальна тренування має на меті оздоровлення, зміцнення та загального розвитку організму дитини. Спеціальне тренування ставить собі за мету розвиток функцій, порушених у зв'язку із захворюванням або травмою. Тут використовують види вправ, які безпосередньо впливають на область травматичного вогнища або функціональні розлади тій чи іншій ураженої системи.
При застосуванні фізичної реабілітації, а саме лікувальної фізкультури слід дотримуватися наступних принципів тренування:
1. Індивідуалізація в методиці і дозуванні фізичних вправ залежно від особливостей і стану організму дитини.
2. Регулярність впливу, тому що тільки регулярне застосування фізичних вправ забезпечує розвиток функціональних можливостей організму.
3. Наростання фізичного навантаження в процесі тренування.
4. Різноманітність і новизна в підборі і застосуванні фізичних вправ (10-15% вправ оновлюються, а 80-90% повторюються для закріплення досягнутих навичок).
5. Помірність впливу, тобто помірна, але більш тривала або подрібнена фізичне навантаження більш виправдана, ніж посилена і концентрована.
6. Дотримання циклічності при виконанні фізичного навантаження: вправи чергують з відпочинком.
7. Всебічний вплив з метою вдосконалення нейро-гуморального механізму регуляції і розвитку адаптації всього організму.
Заняття ЛФК будується за загальноприйнятим принципом і складається умовно з трьох частин: вступної, основної та заключної.
У вступній частині входить пояснення завдання, підготовка до фізичної навантаженні дихального апарату за допомогою дихальних вправ і периферичного ланки кровообігу за допомогою вправ на дрібні і середні групи м'язів і суглобів, ходьба, біг. Цей період хоча і нетривалий, але дуже важливий для виявлення індивідуальної реакції дітей на різні вправи.
У основну частину заняття входять вправи загальнорозвиваючі на всі групи м'язів, суглоби і хребет. Цей період є найтривалішим і основним для досягнення терапевтичного успіху. В цьому періоді загальна наростаюча тренування організму поєднується зі спеціальним тренуванням, для чого широко використовуються дихальні вправи.
У заключній частині заняття входять вправи на розслаблення, малорухливі ігри, мета яких заспокоїти дітей, трохи знизити фізіологічну навантаження, отриману в основній частині.
Метою занять ЛФК з дітьми з труднощами спілкування, особливостями поведінки і емоційно-вольової сфери є, головним чином, рішення психологічних і поведінкових проблем дітей, розвиток довільної організації рухів власного тіла, освоєння простору, розвиток великої і дрібної моторики.
Вся робота будується за наступними напрямками:
∙ Встановлення контакту. Налагодження контактів з дитиною - це етап, на якому педагог пристосовується до дитини, щоб дитина теж звик і пристосувався до педагога і потім почав з ним взаємодіяти. При налагодженні контакту, потрібно бути дуже чуйним і уважним, щоб зрозуміти, наскільки комфортно і спокійно почувається дитина. Треба вести себе так, щоб дитині захотілося ще раз прийти на заняття. Починати взаємодія з дитиною потрібно з тих видів діяльності, до яких у нього немає негативного ставлення, які він любить і з задоволенням виконує. Цей етап не обмежується часом, поспішати не треба. Коли контакт з дитиною налагоджений і він починає довіряти педагогу, можна обережно і ненав'язливо починати заняття, вибираючи найбільш цікаві для дитини вправи.
∙ Підвищення загального психофізичного тонусу. У дітей з порушенням спілкування і емоційно-вольової сфери часто зустрічається недостатність загального, в тому числі психічного тонусу, тобто низька психічна активність зі швидкою превтомою. Тому таким дітям необхідні постійні фізичні навантаження для підтримки психофізичного тонусу, зняття емоційної напруги. При дефіциті або неправильному розподілі психофізичного тонусу дитині необхідні спеціальні вправи з розвитку моторики.
∙ Необхідно постійно працювати над розвитком розуміння дитиною предметів, умінням дитиною диференціювати подібні дії (дай-покажи; принеси, візьми і т.д.) Інструкцію спочатку супроводжувати показом вправи, руху, потім можна давати тільки словесну інструкцію, без показу. Проста інструкція поступово переходить в складну багатоступеневу. Дитина повинна з часом переходити від наочної дії за зразком до дії по вербальної інструкції, і потім до дії по пам'яті.
∙ Навчання дітей копіювання простих рухів, спрямованих на розвиток певних груп м'язів, розвиток координації та просторових уявлень (вертикаль, праворуч, ліворуч, вперед-назад).
∙ Розвиток сенсорних відчуттів (різна фактура предметів, колір, розміри).
