Особливості психолого-педагогічного супроводу дітей з порушеннями зору в умовах інклюзивного навчання
Особливості психолого-педагогічного супроводу дітей з порушеннями зору в умовах інклюзивного навчання
Перше завдання полягає у забезпеченні особливих умов для організації навчально-пізнавальної діяльності дітей, а саме:
- створення офтальмо-гігієнічних умов навчально-виховного процесу дітей з порушеннями зору (безбар’єрність простору, організація робочого місця, відстань до очей при читанні, допустиме безперервне зорове навантаження, правильний вибір та використання наочного матеріалу );
- забезпечення індивідуального підходу відповідно до особливостей та можливостей кожної конкретної незрячої дитини чи дитини зі зниженим зором (адаптація навчальних та методичних матеріалів, модифікація змісту та складності навчальних завдань, підбір спеціальних форм та прийомів навчальної діяльності тощо);
- забезпечення корекційно-компенсаторної спрямованості уроку (навчання дітей з порушеннями зору прийомам та способам сенсорної, розумової та практичної діяльності; збагачення, конкретизація, уточнення уявлень та життєвого досвіду дітей про предмети та явища навколишнього світу; активізація їх розумової діяльності ).
Основні офтальмо-гігієнічні вимоги організації навчальної діяльності в школах для дітей з порушеннями зору висвітлені в роботах Е.Аветісова, Л.Григор’євої, С.Рикова, Є.Синьової, С.Федоренко .
Візуальний комфорт залежить від: загальної освітленості, яка визначає адаптаційний рівень очей, розташування джерела світла по відношенню до напрямку зору, обмеження засліплюючої дії джерела світла, уникнення тіні та інше. Таким чином, серед інших гігієнічних умов важливе місце займають вимоги до стану штучного і природного освітлення, що в свою чергу дозволяє попередити зорову втому у дітей з порушеннями зору.
Особливого значення у створенні оптимальних гігієнічних умов для зорового сприймання набуває розсаджування дітей в класі, яке здійснюється залежно від їх зорового діагнозу, а не зросту (С.Риков, І.Самаль, Є.Синьова, С.Федоренко ).
В організації навчально-виховного та корекційного процесів з дітьми, які мають порушення зору важливим є дотримання офтальмо-гігієнічних вимог, які висуваються до наочного матеріалу та навчальних посібників (Л. Плаксіна, Є. Синьова, В. Феоктістова, С. Федоренко). Вони добираються таким чином, щоб одночасно задовольнити офтальмологічні та педагогічні вимоги. Слід пам’ятати також і про правильну демонстрацію наочності, зокрема збільшення часу на розглядання, поєднання розгляду наочності зі словом, коментуванням, поясненням вчителя.
Наступне завдання забезпечення ефективного психолого-педагогічного супроводу передбачає формування психологічної готовності серед педагогів, батьків та учнів школи до взаємодії з дитиною, яка має порушення зору. Робота психолога із супроводу дитини з порушеннями зору у вирішенні даного завдання включає:
- ознайомлення педагогічного колективу, батьків та учнів з особливостями дитини з порушеннями зору та формування позитивного ставлення у них до інклюзивного навчання;
- забезпечення спілкування та позитивного соціального статусу дітей з порушеннями зору в шкільному та класному колективах.
Така психологічна готовність формується через проведення консультацій, семінарів-практикумів, консиліумів, виступів на батьківських зборах та педагогічних нарадах тощо. Зміст даних форм роботи спрямований на подолання упередженого ставлення до дитини з порушеннями зору та формування толерантного ставлення до неї.
Попередження і корекція вторинних відхилень у розвитку дитини, створення психологічної установки у дитини з порушеннями зору на подолання труднощів – це одне з основних завдань психолого-педагогічного супроводу. Його реалізація потребує застосування мультидисциплінарного підходу, тобто командну роботою різних фахівців: психологів, педагогів, корекційних педагогів, соціальних педагогів, медичних працівників. Зупинимося детальніше на завданнях роботи тифлопедагога і психолога, як провідних фахівців психолого-педагогічного супроводу навчально-пізнавальної діяльності дитини з порушеннями зору, у плануванні і реалізації індивідуальної програми розвитку дитини.
При розробці індивідуальної програми розвитку дитини тифлопедагогу потрібно у співпраці з психологом визначити:
- Розуміння дитиною свого порушення, можливостей, а також усвідомлення необхідності корекції вторинних відхилень, які наявні в її розвитку. Це дозволить з’ясувати ступінь та можливості виникнення актів саморегуляції, що є необхідною умовою здійснення успішної роботи з корекційно-розвивального навчання. Для цього варто з’ясувати у дитини: розуміння користі носіння окулярів; лікування та оклюзії; розуміння необхідності організації свого особистого місця для занять, відпочинку; розуміння необхідності попросити допомоги саме тоді, коли вона найбільш потрібна; здійснення самоконтролю за своєю поведінкою.
- Специфічні проблеми соціальної адаптації, що дозволяють дитині з порушеннями зору вирішувати самостійно, а при необхідності, з допомогою дорослих конфліктні ситуації. З цією метою варто з’ясувати: як дитина використовує полісенсорний характер сприймання при знайомстві і спілкуванні з людьми; чи використовує зоровий контакт у спілкуванні, незалежно від гостроти зору; чи задає самостійно запитання, щоб отримати нову інформацію, чи навпаки пасивна.
- Сформованість потреби до трудової діяльності, особливо тих видів праці, формування навичок до яких може бути ускладнене через порушення координації рухів при глибоких порушеннях зору.
- Попередня діагностична робота дозволить правильно визначити зміст напрямків корекційної роботи тифлопедагога в умовах інклюзивного навчання з дитиною, яка має порушення зору, а саме: розвиток мовлення, пізнавальної та емоційно-вольової сфери, формування навичок соціально-побутового та просторового орієнтування.
Під час розробки та реалізації індивідуальної програми розвитку дитини з порушеннями зору психолог повинен спрямовувати свою роботу на:
- виявлення труднощів, які виникають у дітей з порушеннями зору у навчанні, спілкуванні, під час взаємодії з педагогами та однолітками; рівня розвитку пізнавальних процесів, працездатності, емоційно-вольової сфери; визначення причин виявлених труднощів та потенційних можливостей у розвитку; проведення спостережень за дитиною для вивчення її нахилів, інтересів, потреб ;
- корекцію вторинних відхилень: розвиток компенсаторних способів сприймань, в тому числі і формування умінь раціонально використовувати порушені функції зору; формування і стимуляція сенсорно-перцептивних та когнітивних функцій; формування уміння відтворювати основні емоційні стани; формування інтересу до спілкування, уміння використовувати вербальні і невербальні засоби в його процесі; формування довільних психічних процесів, основ самоконтролю за власною поведінкою, вираженням емоційних станів в різних ситуаціях та видах діяльності тощо. Крім того, слід пам’ятати, що саме метод супроводу дозволяє психологу в повній мірі забезпечити не просто «зняття» проблеми, яка виникла у дитини з порушення зору в умовах інклюзивного навчання, але і розвиток і саморозвиток дитини, оскільки створює орієнтоване поле розвитку і умови для вибору, що, у свою чергу, формує необхідні передумови для прийняття оптимальних рішень в різних подальших ситуаціях.
Основна мета психокорекційної роботи має бути спрямована на розкриття позитивних якостей дитини з порушеннями зору, подолання негативних проявів та формування вмінь налагоджувати різноманітні соціальні контакти.
Основними методами психокорекційної роботи практичного психолога у роботі з дітьми та підлітками, які мають порушення зору, є ігрові (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні, імітаційні, ділові, креативні ігри-драматизації), методи тілесної терапії, тренінги, казкотерапія тощо.