Ігри для розвитку фонематичного слуху у дітей
Ігри для розвитку фонематичного слуху у дітей
Поради логопеда
Відсутність повноцінного фонематичного сприймання затримує формування звуковимови дітей, не дає змоги повною мірою засвоїти словниковий запас та граматичну будову мови, що гальмує розвиток зв’язного мовлення взагалі. Це означає, що усунення дефектів мовлення неможливе без спеціальної корекції фонематичного сприймання. Зрозуміло, що без вміння чітко диференціювати фонеми рідної мови не опанувати навичок звукового аналізу та синтезу, не засвоїти грамоти.
Отже, успішне навчання письма та читання також передбачає обов’язковий розвиток фонематичного сприймання, який починається з найперших кроків логопедичної роботи та умовно поділяється на шість етапів:
1.Упізнання немовленнєвих звуків.
2.Розрізнення однакових слів, фраз, звукокомплексів та звуків за висотою, силою і тембром голосу.
3.Розрізнення слів, близьких за звуковим складом.
4.Диференціація складів.
5.Диференціація звуків.
6.Навчання навичок елементарного звукового аналізу.
На першому етапі у процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивається здатність упізнавати та розрізняти не мовленнєві звуки. Всі ці завдання також сприяють розвитку слухової уваги та слухової пам’яті. Запропонуйте дитині послухати звуки за вікном: що шумить, що гуде. Яка тварина кричить. Також можна уважно послухати та визначити, які звуки чути з коридору, залу, кабінету, пральні. У грі «Відшукай» логопед ховає за спиною дитини іграшку, і за допомогою сили звучання бубна дитина шукає захований предмет. Для цієї гри можна використати брязкальце, дзвіночок, сопілку або просто плескати в долоні. Потрібно, щоб сила звуку змінювалася поступово від гучних до тихих або навпаки.
У грі «Великий – маленький» можна використовувати дві іграшки різного розміру. Логопед ставить на стіл двох зайчиків, пояснює та показує, як грає великий зайчик (голосно), а як маленький (тихо). Потім за ширмою відтворює то тихі, то гучні удари в барабан. Діти повинні показати, який зайчик зараз заграв.
Можна запропонувати гру з декількома предметами, що звучать. Дитина має запам’ятати звук кожного предмета та після відтворення його за ширмою – показати. Кількість предметів може збільшуватися від 3 до 5.
На другому етапі діти вчаться розрізняти однакові слова, звукокомплекси та звуки, орієнтуючись на різну висоту, силу та тембр голосу. Доцільно використовувати ігри: «Хто кличе?», «Хто кричить?», «Близько – далеко», «Матуся – дитинча», «Чиє дитинча заблукало?», «Сумний – веселий».
На третьому етапі діти вчаться розрізняти слова, близькі за звуковим складом. У грі «Зупинимо Незнайка» логопед показує дітям картинку, голосно та чітко називає: «Хата». Потім пояснює: «Я буду Незнайком, який називає картинку то правильно, то неправильно. Коли Незнайко помилятиметься, ви плескайте у долоньки (дзвоніть у дзвоники, показуйте червоні кружечки, махайте прапорцями). Логопед говорить: «Хата – вата –дата – хата – тата – гата – хата». Спочатку логопед добирає слова легкі за звуковим складом, а потім складніші. У грі «Незвичайний потяг» логопед виставляє на фланелеграфі у віконця потягу картинки, дуже близькі за своїм звучанням, наприклад: «рак – лак – мак», «суп – зуб – дуб», просить дітей відтворити їх. Потім картинки віддають дитині, логопед називає дві або три картинки у певній послідовності. Дитина має розставити їх у відповідному порядку у віконцях потягу.
На четвертому етапі діти вже готові до того, щоб розрізняти склади. Починати можна з гри «Скажи. що зайве». Логопед називає складовий рял, наприклад: на – на – па. Дитина має назвати зайвий склад. Потім складові ряди ускладнюють таким чином: на – но – на; ка – ка – га – ка.
У грі «Пильнуй» логопед викликає дитину-ведучого та говорить їй на вушко певний склад, наприклад, па. Дитина вголос повторює його. Логопед називає за дитиною той самий або протилежний склад. Це повинно вийти приблизно так: па – па, па – ба. Діти повинні після кожної пари складів, які говорять ведуча та логопед, визначити, однакові склади було названо чи різні. Для цього логопед пропонує підняти прапорці, якщо склади різні.
На п’ятому етапі дітей навчають розрізняти фонеми рідної мови. Причому розпочинати треба з диференціації голосних звуків. Логопед роздає картинки-символи з зображенням поїзда (у), дівчинки (а), коника (і). Потім почергово вимовляє ці звуки, спочатку подовжено: а-а-а, у-у-у, і-і-і. Почувши названий звук, діти піднімають відповідну картинку-символ.
Згодом діти навчаються аналізувати ряд із 2. 3, 4 голосних звуків. Після ознайомлення на заняттях із голосними звуками та засвоєння відповідних символів можна проводити ігри на аналіз сполучень із двох, трьох, а потім і чотирьох звуків.
Гра «Що співають сестрички?»
Мета: навчити аналізувати сполучення з 2-3 голосних.
Логопед викладає по 2, а потім по 3 символи в ряд (ляльки в сукнях певного кольору – Ася, Уля, Оля), пропонує дітям заспівати пісеньки сестричок: (а-у), (і – о) тощо. Логопед запитує: «Скільки сестричок співало?» (Дві). Які звуки співали сестрички? (Ася – а, Уля – у). Який перший звук? Який другий? Скільки звуків усього почули?» Таким чином відпрацьовуються ряди з трьох, чотирьох голосних звуків.
Гра «Допоможи ляльці знайти свою кульку»
Мета: вчити співвідносити звук із зоровим символом, аналізувати ряди з двох-трьох голосних.
Логопед виставляє по одній, дві, три ляльки, а діти повинні називати відповідні звуки. Після цього «знаходиться» кулька, яку ставлять біля відповідної ляльки. Діти рахують кількість звуків, називають та визначають їхню послідовність.
Гра «Складемо рядок»
Мета: навчити аналізувати та відтворювати звукосполучення в певному порядку.
У дитини на столі лежать кружечки всіх кольорів – це символи звуків [а], [у], [і], [о], [е]. Логопед виставляє сполучення спочатку із двох, потім трьох, потім чотирьох голосних звуків. Діти повинні на слух визначити кількість та послідовність звуків і викласти на столі в рядок відповідні кружечки. Далі логопед запитує: «Скільки звуків я сказала? Назви їх. Який перший звук? Другий? Третій? Який останній? Що вийде, якщо поєднати звуки [а] та [о]? Що вийде, якщо перший звук [і], другий [а], третій [е]? При цьому логопед вимагає від дітей вимовляти звукові ряди голосних плавно, злито.
Гра «Що в кого?»
Мета: розвивати фонематичне сприймання.
Логопед роздає дітям картинки. Далі запитує: «у кого кит, а в кого кіт? У кого голка, у кого галка?
Гра «Семафор»
Мета: розвивати фонематичне сприймання.
Логопед читає уривок з казки, навмисно промовляючи деякі слова неправильно. Діти піднімають червоний «семафор» тоді, коли чують неправильно вимовлені слова.
Ішов дід лісом та й загубив рукавичку.
От біжить миска, побачила рукавичку та й каже: «Тут я буду шити!»
Коли це шапка плигає та й питає: «А хто тут живе?»
Миска: А ти хто?
Шапка: Пусти й мене шити.
Миска: Іди.
Гра «Закінчи слово»
Мета: розвивати фонематичний аналіз.
1. Логопед читає вірш. Недочитуючи в окремих словах останній звук. Його хором називають діти.
Біг у лісі сірий зайчи…
Сірий зайчи…-побігайчи…
Взяв собі горове… писану торбину,
Та й подався навпрост… полем у долину.
2. Логопед читає речення, не називаючи останній звук у слові. Діти піднімають картку з відповідною буквою.
•Виріс у лісі білий гри…
•Петро хворіє на гри…
•У собаки гострий зу…
•На сніданок у нас су…
•У траві сховався ву…
•Розлили на столі су…
•Скільки у дворі калю…
•Сірників, малий, не ру…
Дані ігри та ігрові вправи сприяють розвитку в дітей слухової уваги та пам’яті, допомагають виробленню акустичних диференціювань, удосконалюють фонематичні уявлення та готують до подальшої роботи над звуковим аналізом слова.