РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Діти із затримкою психічного розвитку
Затримка психічного розвитку може зумовлюватися багатьма чинниками.
Зокрема, це: спадкова схильність, порушення функціонування мозку в період внутрішньоутробного розвитку, пологові ускладнення, хронічні й тривалі захворювання в ранньому дитинстві, невідповідні умови виховання тощо.
Залежно від цих факторів виділяють різні форми затримки.
Конституціонального та соматогенного походження - дитина мініатюрна і зовні тендітна, структура її емоційно-вольової сфери відповідає більш ранньому вікові, часті хвороби знижують вимогливість батьків, загальна слабкість організму знижує продуктивність пам'яті, уваги; працездатності, гальмує розвиток пізнавальної діяльності.
Психогенного походження- зумовлена невідповідними умовами виховання (надмірна опіка, недостатнє піклування про дитину). Розвиток затримується внаслідок обмеження комплексу подразнень, інформації, що надходить з оточуючого середовища.
Церебрально-органічного пожодження – найстійкіша і найскладніша, зумовлена ураженням головного мозку дитини внаслідок паталогічних впливів. Проявляється у труднощах засвоєння навчального матеріалу, відсутністю пізнавального інтересу та мотивації навчання.
Значна частина дітей із затримкою психічного розвитку, отримавши своєчасну корекційну допомогу, засвоює програмовий матеріал і "вирівнюється" по закінченні початкової школи. Водночас, чимало учнів і в наступні роки шкільного навчання потребують особливих умов організації педагогічного процесу через значні труднощі у засвоєнні навчального матеріалу.
Учень, який має подібні труднощі, потребує ретельного психолого-педагогічного вивчення визначення оптимальних та ефективних методів навчання. Робота з батьками таких дітей має виключно важливе значення, оскільки їхнє розуміння природи труднощів і відповідна допомога в колі родини сприятимуть подоланню труднощів у навчанні.
Кілька порад вчителеві
? Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.
? Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте вивчене.
? Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.
? Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість, розум, працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).
? Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно - складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки учень навчиться утримувати у пам'яті одразу кілька.
? Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.
? Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.
? Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.
? Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати відчуття стійких невдач.
? Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь, навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.
? Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно на батьків. Допомагайте усвідомлювати найменші успіхи учня та закріплювати їх. Учні з труднощами у навчанні потребують не авторитарних підходів у сімейних стосунках, а виваженого, доброзичливе ставлення до дитини.
? Подолання труднощів у навчанні - це результат спільної тривалої та копіткої роботи педагогів, психологів, батьків і навіть терапевтів.
