МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУЛЮВАННЯ ЛОГОПЕДИЧНИХ ЗАКЛЮЧЕНЬ РІВНЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Шкільне навчання ставить до рівня розвитку мовлення дитини нові вимоги. Мовленнєва компетентність учня оцінюється за рівнем засвоєння дитиною рідної мови як засобу спілкування.
Критерії мовленнєвої компетентності:
1. Сформованість звукової сторони мовлення (дитина повинна володіти правильною, чіткою вимовою звуків всіх фонетичних груп).
2. Сформованість фонематичних процесів (уміння чути і розрізняти, диференціювати фонеми (звуки) рідної мови).
3. Готовність до звуко-буквеного аналізу і синтезу звукового складу мовлення:
• уміння виділяти перший голосний звук із складу (слова);
• аналіз голосних із трьох звуків типу «ауи»;
• аналіз оберненого складу (голосний – приголосний) типу «ап»;
• вміння чути і виділяти перший та останній приголосний звук у слові й так далі;
• використання термінів «звук», «склад», «слово», «речення», звуки «голосний», «приголосний», «дзвінкий», «глухий», «твердий», «м’який»;
• уміння працювати зі схемою слова, розрізною азбукою.
4. Достатній рівень лексичного запасу та уміння:
• користуватися різними способами словотворення, правильно вживати слова зі зменшувально-пестливим значенням, уміння утворювати слова в потрібній формі;
• виділяти звукові й смислові відмінності між словами «хутряна», «хутряний»; утворювати прикметники від іменників.
5. Сформованість граматичної будови мовлення:
• уміння користуватися розгорненим фразовим мовленням;
• уміння працювати з реченням; правильно будувати прості речення, бачити зв’язок слів у реченнях, поширювати речення другорядними й однорідними членами;
• уміння працювати з деформованим реченням, самостійно знаходити помилки та усувати їх; складати речення за опорними словами і малюнками.
6. Володіння навичками переказу, розповіді, зберігаючи зміст почутого; самостійного складання розповідей-описів, розповідей за уявою.
7. Комунікабельність, володіння комунікаційними навичками (використання як мовленнєвих (інтонація), так і немовленнєвих (міміка, жести) засобів виразності мовлення.
У значної кількості дітей шкільного віку спостерігаються стійкі мовленнєві порушення, які у поєднанні з несформованістю психічних процесів призводять у свою чергу до порушень окремих операцій письма та читання.
В такому випадку вчителю-логопеду варто провести детальне логопедичне обстеження з метою виявлення або уточнення рівня мовленнєвих труднощів у дитини.
Логопедична діагностика має йти від загального до конкретного: від виявлення комплексу мовленнєвих симптомів для уточнення механізмів мовленнєвих порушень, до уточнення взаємодії між мовленнєвою та немовленнєвою симптоматикою, визначення структури мовленнєвого порушення.
Традиційно на практиці в якості логопедичного заключення застосовуються формулювання різних порушень мовлення, які існують в рамках двох концепцій: психолого-педагогічної та клініко-педагогічної, кожна з них сприяє більш цілеспрямованому та диференційованому логопедичному впливу.
При вступі дитини до 1 класу рекомендується використовувати ті ж самі формулювання логопедичного заключення, що й у дітей дошкільного віку (див. публікацію від 12.12.2021 р.). З кінця першого півріччя 1 класу в заключенні вказуються:
у першій частині заключення – труднощі у оволодінні письмом і читанням / порушення процесів формування читання і письма / порушення читання і письма (якщо є);
у другій частині заключення – порушення мовлення на основі психолого-педагогічної та клініко-педагогічної класифікації.
У мовленнєвих картах зазначаються: види дисграфії, дислексії з Р.І.Лалаєвою. Для учнів із тяжкими порушеннями мовлення рекомендується використовувати формулювання ЗНМ (I, II, III, IV рівень мовленнєвого розвитку).
Зразки приблизних формулювань логопедичних висновків рівня мовленнєвого розвитку у дітей шкільного віку із порушеннями мовлення
*Труднощі в оволодінні письмом та читанням, обумовлені несформованістю засобів мови у дитини із порушенням слуху.
*Порушення процесів формування читання та письма, зумовлені недостатньою сформованістю засобів мови; ринолалія у дитини з порушенням слуху.
*Порушення процесів формування читання та письма, обумовлені ЗНМ (III рівень мовленнєвого розвитку); дизартрія у дитини з порушенням опорно-рухового апарату.
*Порушення читання та письма, зумовлені ЗНМ (IV рівень мовленнєвого розвитку) у дитини з порушенням опорно-рухового апарату.
*Труднощі в оволодінні письмом та читанням, обумовлені системним недорозвиненням мовлення тяжкого ступеня при інтелектуальних порушеннях; дизартрія.
*Порушення читання та письма, обумовлені системним недорозвиненням мовлення середнього ступеня при інтелектуальних порушеннях у дитини з тяжкими множинними порушеннями розвитку.
