ІГРИ ЯК ДІЄВИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ООП В ДНІ ВІЙНИ
"Першими зламались ті, хто вірив, що скоро все скінчиться.
Потім – ті, хто не вірив, що це колись закінчиться.
Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах,
без очікування того, що ще може трапитись." 
Віктор Франкл, австрійський психотерапевт, який зміг вижити в нацистському таборі в роки другої світової війни.
Ігрова діяльність відповідно до віку – це важлива платформа для розвитку та підтримки соціальних, комунікативних і навіть когнітивних навичок дітей, незалежно від їх освітніх потреб. Але для дітей з навчальними труднощами значення ігрової діяльності зростає багаторазово. Навіть у випадку, коли дитина не користується вербальним мовленням, її навички комунікації та спілкування можна поглиблювати саме завдяки іграм.
Активні та рухливі ігри дають можливість зняти напруження, посилити здатність контролювати тіло. Дитина вчиться запам’ятовувати правила та дотримуватися їх: наприклад, дотримуватися черги, чекати, стежити за тим, що роблять інші тощо. Варто згадати такі ігри як «Море хвилюється», «Третій зайвий», «Панас», «Хусточка», «Каблучка» тощо.
Сенсорні ігри (переливати воду, додавати пісок, олію, фарби, торкатися, гладити, нюхати тощо) знімають сенсорне перевантаження, забезпечують дитині відпочинок, наприклад, від спілкування з іншими людьми. А з іншого боку, ми даємо їй нові знання та навички. Тут нам на допомогу можуть стати пісочна терапія, сенсорні кульки, «бізі-куб», «впізнай тварину навпомацки» тощо.
Настільні (так звані дидактичні) ігри підтримують навички спілкування та соціальної взаємодії. Вони також сприяють закріпленню навчальних досягнень та корекційної роботи (наприклад, ігрові завдання із запам’ятовування, концентрації уваги, розвитку мислення тощо).
До того ж, коли ви граєте в ігри з дитиною, ви й самі можете переключитися з того, що відбувається навколо, отримати радість та задоволення хоча б на кілька хвилин. Це дає змогу й дітям побачити, що в будь-яких обставинах є час на розслаблення та радощі, на відчуття самого життя. Тоді й діти припиняють відчувати тривогу.
СПІЛКУВАННЯ З РОВЕСНИКАМИ
Якщо для дітей дошкільного віку батьки є цілим всесвітом, і вони можуть замінити партнерів у іграх і однолітків, то з 8–9 років живе спілкування з такими ж дітьми стає надважливим.
Зараз велика кількість підлітків втратила свої звичні зв′язки з друзями. Тому варто спробувати організуватися з іншими батьками у вашій місцевості, які мають дітей такого ж віку, для спільної діяльності – прогулянок, ігор, творчої та побутової діяльності (наприклад, спільного чаювання).
У цьому випадку головне завдання для батьків дитини з ООП – не акцентувати увагу на корекційній роботі, а дати дитині змогу вільно спілкуватися. І коли такі зустрічі увійдуть у щоденне життя, тоді можна починати думати про пошук фахівця, який би міг займатися з дітьми.
Війна торкнулася кожного, педагогів у тому числі. І якщо ви сидітимете й чекатимете, що знайдеться фахівець, котрий вам усе організує, ви будете сильно розчаровані. А от якщо ви почнете щось робити самостійно, буде суттєво легше знайти людину, яка долучиться до процесу й допоможе.
