A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Інклюзивно-ресурсний центр №8 Святошинського району м. Києва

Звуки [л], [л']. Порушення та корекція.

Порушення вимови звуків [л], [л']

 

Ламбдацизм - порушення вимови звуків л та л' .
 

  • відсутність звука
     
  • спотворена вимова звука
     
  • пом’якшена вимова звука
     

 Параламбдацизм - різновидності дефекту, які виражаються в заміні звуків л, л' іншими.
 

  • заміна звуком и (лампа – “иампа”, лак – “иак”)
     
  • заміна звуком й (лапа – “йапа”, ложка – “йожка”)
     
  • заміна звуком в (у) (лелека – “вевека”, голка – “гоука”)

 

Корекція  вимови звуків [л], [л']

 

Підготовчий етап

 

      Провідна роль у розвитку мовлення дитини належить формуванню фонематичного слуху – здатності розрізняти звуки мовлення, впізнавати їх, адже саме фонематичний слух створює основу для повноцінного фонематичного сприймання – специфічної мовленнєвої дії, котра спрямована на переробку сприйнятої мовленнєвої інформації (в її фізичних характеристиках) в систему мовних знаків і смислів. Паралельно з розвитком фонематичного слуху у дитини формується фонетичний слух, тобто вміння сприймати та аналізувати складову структуру мовлення. Завдяки фонетичному слухові дитина впізнає фонему у різних фонетичних позиціях, виділяє з різних складових ланцюжків.. Фонетичний слух оцінює також спотворену вимову. Фонематичний і фонетичний слух разом формують мовленнєвий слух, який визначає правильність почутого мовлення та контролює власне.

       Передумовою оволодіння фонетико-фонематичною складовою мовлення є саме розвиток слухової уваги і пам’яті, спрямованості уваги на фонологічну структуру слова, удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису, навичок слухового контролю. З метою розвитку вищезазначених процесів корекцію починають з розвитку вміння розрізняти немовленнєві звуки.  Вчать диференціювати звуки середовища. Що шумить? Що гуде? Хто плаче?  Що дзюркотить? Відгадай, що звучало. Формують навички розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових слів і фраз. Вчать розрізнювати слова, близькі за звучанням (лак, бак, рак, мак, гак, так), диференціювати  склади, фонеми. Формують  навички  елементарного звукового аналізу.

      Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна та дихальна гімнастика. Метою дихальної гімнастики є вироблення правильного мовленнєвого дихання, сили струменю видихуваного повітря; метою артикуляційної гімнастики є зміцнення м’язів артикуляційного апарату відпрацювання правильних, чітких рухів органів артикуляції, необхідних для правильної вимови дефектних звуків.

 

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до

постановки звуків [л], [л']

 

“Усмішка”. Губи розтягнені в усмішці, губи змикаються. Утримувати 10-15 с.

 

“Змійка”. Рот широко відкрити. Вузький язик сильно висунути вперед, потім прибрати всередину рота.  Повторити 10-15 разів.

 

“Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
 

 “Лопатка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 секунд.
 

„Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
 

 “Маляр”. Відкрити ротик. Широким кінчиком язика «побілити» піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів углиб рота й назад. Нижня щелепа не повинна рухатися. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів
 

“Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
 

“Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
 

“Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

 

 “Індичата”. Відкрити рот , покласти широкий язик на верхню губу та виконувати погладжувальні рухи вперед-назад, слідкувати за тим, щоб широкий язик не відривався від губи. Рухи виконувати спочатку безшумно, а потім додати голос (виходить щось схоже на бл-бл-бл)

 

“Пароплав”. Злегка посміхнутися висунути язик, затиснути кінчик язика зубами і співати звук и-и-и (як гуде пароплав).  Повторити 10-15 разів.

 

Постановка звука [л]

 

      Для виправлення ламбдацизму використовують наступні прийоми.
      Спочатку дитині дають завдання за зразком, користуючись дзеркалом, вільно висунути язик та зажати його між зубами. Потім вона повинна не змінюючи положення язика, вимовити протяжно а або и. При цьому положенні мовних органів можна отримати протяжний звук л. Після такої міжзубної вимови треба перевести язик дитини за верхні зуби та продовжувати закріплювати правильну вимову.
     Рот напіввідкрити, протяжно вимовляти звук и та при цьому повільно просувати язик між зубами, потім притиснути зубами. Слідкувати, щоб кінчик язика був не вузьким а широким. При правильному виконанні цього прийому отримаємо звук л. Після відпрацювання ізольованого звука л в міжзубному положенні слід перевести кінчик язика за верхні зуби.
     Можна запропонувати дитині широко відкрити рот та протяжно вимовляти звук а. При цьому кінчик язика почергово піднімати і опускати до верхніх і нижніх різців. При такій вправі почуємо: ла-ла-ла.
    При губній вимові звука л, в першу чергу необхідно загальмувати рухи губ. Треба проводити вправи на диференціацію рухів губ “трубочка-посмішка”. Дитину слід навчити не витягувати губи вперед, а розтягувати в сторони (спочатку можна навіть притримувати їх пальцями). Після того слід перейти до постановки звука л за допомогою одного з вищезазначених прийомів.
    У тих випадках коли порушується вимова не лише звуку л, а також його м’якої пари - ль, виправлення першого звуку є надійною базою для засвоєння другого. При закріпленні м’якого звука л роботу слід починати зі складу лі, а потім переходити до складів з іншими голосними. Роботу над постановкою звука ль треба будувати на зіставленні вимови складів з л та ль (ли-лі, ла-ля, лу-лю, ле-лє).
     Після того як буде досягнута правильна артикуляція звука л та проведені вправи з його закріплення на матеріалі складів, слів та фраз, у випадках параламбдацизму необхідно провести ряд вправ, спрямованих на відпрацювання диференціації звуку л та того, яким він замінювався.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора