Свистячі звуки. Порушення та корекція.
Порушення вимови свистячих звуків
Сигматизм – порушення звуковимови с, с', з, з', ц, ц'
- міжзубний сигматизм, коли кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями;
- губно-зубний сигматизм, коли нижня губа піднімається до верхніх різців і утворюється звук подібний до ф, в;
- призубний сигматизм, коли кінчик язика упирається верхні та нижні різці, і заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину;
- боковий сигматизм, коли кінчик язика упирається в альвеоли, а струмінь повітря проходить між кутніми зубами та боковими краями язика;
- носовий сигматизм, коли корінь язика піднімається до м'якого піднебіння, яке опускається та утворює прохід для повітряного струменя, що видихається через ніс;
Парасигматизм – заміна звуків с, с', з, з', ц, ц' іншими звуками
- заміна свистячих звуків звуками ш, ж (сумка – “шумка”, зима – “жима”);
- заміна свистячих звуків звуками т, д (собака – “тобака”, зуби – “дуби”)
Корекція вимови свистячих звуків
[с], [с'], [з], [з'], [ц], [ц']
Підготовчий етап
Провідна роль у розвитку мовлення дитини належить формуванню фонематичного слуху – здатності розрізняти звуки мовлення, впізнавати їх, адже саме фонематичний слух створює основу для повноцінного фонематичного сприймання – специфічної мовленнєвої дії, котра спрямована на переробку сприйнятої мовленнєвої інформації (в її фізичних характеристиках) в систему мовних знаків і смислів. Паралельно з розвитком фонематичного слуху у дитини формується фонетичний слух, тобто вміння сприймати та аналізувати складову структуру мовлення. Завдяки фонетичному слухові дитина впізнає фонему у різних фонетичних позиціях, виділяє з різних складових ланцюжків.. Фонетичний слух оцінює також спотворену вимову. Фонематичний і фонетичний слух разом формують мовленнєвий слух, який визначає правильність почутого мовлення та контролює власне.
Передумовою оволодіння фонетико-фонематичною складовою мовлення є саме розвиток слухової уваги і пам’яті, спрямованості уваги на фонологічну структуру слова, удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису, навичок слухового контролю. З метою розвитку вищезазначених процесів корекцію починають з розвитку вміння розрізняти немовленнєві звуки. Вчать диференціювати звуки середовища. Що шумить? Що гуде? Хто плаче? Що дзюркотить? Відгадай, що звучало. Формують навички розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових слів і фраз. Вчать розрізнювати слова, близькі за звучанням (лак, бак, рак, мак, гак, так), диференціювати склади, фонеми. Формують навички елементарного звукового аналізу.
Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна та дихальна гімнастика. Метою дихальної гімнастики є вироблення правильного мовленнєвого дихання, сили струменю видихуваного повітря; метою артикуляційної гімнастики є зміцнення м’язів артикуляційного апарату відпрацювання правильних, чітких рухів органів артикуляції, необхідних для правильної вимови свистячих звуків.
Вправи для підготовки артикуляційного апарату до
постановки свистячих звуків
“Усмішка”. Губи розтягнені в усмішці, губи змикаються. Утримувати 10-15 с.
“Парканчик” . Усміхнутися і показати зімкнені зуби. Виконувати 10 разів.
“Лопатка” . Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
“Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
“Чисті зуби”. Посміхнутися, трохи відкрити рот. Кінчик язика за нижніми зубами виконує рухи праворуч-ліворуч, наче чистить зубки. Повторити 10-15 раз.
“Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
“Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10 разів.
“Язичок-футболіст”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м’ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з кубиків, або конструктору) Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
Постановка свистячих звуків
Корекцію свистячих звуків потрібно починати з постановки звуку с.
При міжзубному сигматизмі, коли кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями, треба запропонувати дитині зблизити зуби, губи розтягнути в посмішку та в такому положенні спробувати вимовити подовжений звук с. Логопед при постановці звуку с користується спеціальним зондом, яким натискає на кінчик язика, опускаючи його таким чином за нижні різці. Утримуючи язик в такому положенні дитині пропонується подовжено повторити звук с.
При губно-зубному сигматизмі, коли нижня губа піднімається до верхніх різців і утворюється звук подібний до ф, в, треба запропонувати дитині розкрити губи, дещо розкрити зуби, утворивши щілину між різцями та подовжено вимовити звук с. Можна допомогти дитині, притримуючи своєю рукою її нижню губу, оголивши таким чином її різці.
При призубному сигматизмі, коли кінчик язика упирається верхні та нижні різці, і заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину, слід запропонувати дитині тримати передній край язика між нижніми та верхніми різцями, широко розпластавши його. У такому положенні язика , видихаючи повітря, дитина відчує його струмінь на кінчику язика, та відтворить звук, схожий на шепеляве (міжзубне) с. Після цього, широкий передній край язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба відсунути за нижні різці.
При боковому сигматизмі, коли кінчик язика упирається в альвеоли, а струмінь повітря проходить між кутніми зубами та боковими краями язика, треба спочатку навчити дитину дути з просунутим між губами широко розпластаним переднім краєм язика. Після цього вчити дитину дути перемістивши передній край язика у міжзубне положення. І тільки тоді, коли дитина навчиться спрямовувати повітряний струмінь посередині язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба відсунути широкий передній край язика за нижні різці.
При носовому сигматизмі, коли корінь язика піднімається до м’якого піднебіння, яке опускається та утворює прохід для повітряного струменя, що видихається через ніс, треба добре попрацювати над формуванням правильного видиху повітряного струменю через середину ротової порожнини. Треба навчити та закріпити вміння дитини відчувати повітряний струмінь на кінчику свого язика, просунутого між зубами. Коли язик достатньо закріпиться в такому положенні, можна поступово переводити його кінчик за нижні різці, після чого тимчасова шепелява вимова заміниться на правильну артикуляцію звука с.
При шиплячому парасигматизмі дитину необхідно відучити від звички напружувати язик та відтягувати його у глиб рота. З цією метою рекомендується якомога довше затриматися на стадії міжзубної вимови звука с у складах, словах та фразах. Коли язик остаточно закріпиться у такому положенні, можна поступово переводити кінчик язика за нижні різці, що зазвичай відбувається автоматично.
Коли звук с буде поставлено, слід переходити до постановки звука з. При постановці звука з слід звернути увагу дитини на участь голосу при вимовлянні цього звуку. Це легко зробити поклавши долоню дитини на свою шию і вимовивши подовжено спочатку звук с-с-с, а потім звук з-з-з. Таким чином дитина відчує вібрацію ваших голосових зв'язок при вимові звука з.
При постановці звука ц можна запропонувати дитині пограти в гру “Посидіть тихенько” Для цього розтягнути губи в посмішку, прикласти вказівний пальчик до губ і вимовити звуки “тс-тс-тс”, а потім швидше “тс-ц-ц”.
